Гримуча ртуть. Hg(CNO2) (ртутна сіль гримучої кислоти). Це дрібнокристалічна речовина білого чи сірого кольору; отримується з металевої ртуті шляхом обробки її етиловим спиртом в азотній кислоті.

Густина кристалів дорівнює 4,42 кг/дм³, гравіметрична густина – 1,6 кг/дм³. Суха гримуча ртуть чутлива до вогню і до механічних впливів. Температура спалаху (при цьому відбувається детонація) дорівнює 160…165ºС.

Швидкість детонації гримучої ртуті при густині 3,3 кг/дм³ дорівнює 5,4 км/с, чутливість до удару 2 см, працездатність 110 см³. При дряпанні чи переламуванні кристалика виникає вибух.

Гігроскопічність гримучої ртуті невелика, але при збереженні під водою вона усмоктує до 30% вологи. Волога гримуча ртуть не небезпечна у користуванні. Так, якщо вологість 30% вона не вибухає від вогню й удару, але добре детонує від вибуху заряду сухої гримучої ртуті. У присутності вологи гримуча ртуть здатна взаємодіяти з деякими металами, утворюючи дуже небезпечні вибухові з'єднання – фульмінати. Особливо легко реагує з алюмінієм (тому її не поміщають в алюмінієві гільзи). Через токсичність парів застосовується тільки як первинна ВР у капсулах-детонаторах (КД). Цим забезпечується їх висока безпека: гримуча ртуть добре пресується і тому не виймається з відкритої гільзи.

У гільзи детонаторів гримучу ртуть запресовують при тиску не вище 25 МПа, Густина при цьому досягає 3,3 кг/дм³. У випадку перевищення зазначеної густини гримуча ртуть перестає детонувати від променя вогню і дає відкази.